О.П. КРАВЧЕНКО

Черкаський медичний коледж

 

ВИКОРИСТАННЯ ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВЧОГО АСПЕКТУ У САМОСТІЙНІЙ РОБОТІ СТУДЕНТІВ  ПРИ ВИВЧЕННІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ.

 

Aнотація : In this article the author approves that successfully combination  of linguistic and cultural components with self-study work  of  the students we can achieve to positive results in foreign language study.

 

Основний текст статті:

Одна з актуальних проблем сучасної методики навчання іноземної мови - орієнтація всього навчального процесу на активну самостійну роботу, створення умов для самовираження і саморозвитку студентів. Лінгвістичним комітетом Ради Европи розроблено пакет  документів «Европейське Мовне Портфоліо» де акцентується увага на самостійній роботі щодо  вивчення іноземної мови, і на першому місті серед якостей майбутнього повноцінного члена европейського  співтовариства називають «здатність до самоорганізації, незалежність, висока самосвідомість, впевненість у своїх силах, поєднання незалежності мислення і дій з соціальною відповідальністю».

Самостійна робота студента складається з  готовності його  до вивчення нового матеріалу, бажання самостійно розширювати знання з предмету, виявлення ініціативи в пошуку цікавої інформації, вміння застосувати набуті знання в повсякденному житті та при вивченні інших предметів. Читання книг, журналів та газет, перегляд телепередач, документальних та художніх фільмів, використання інтерне-ресурсів іноземною мовою сприяє  розширенню світогляду студентів, їх обізнаності в усіх сферах життєдіяльності людини. Виникає бажання розповісти про прочитане, побачене або почуте стосовно подій, що відбуваються у країні, мову якої вони вивчають.

Лінгвокраїнознавчий аспект у вивченні іноземної мови  виступає як самостійний поряд з фонетичним, лексичним, граматичним. Він відображає національно-культурний компонент мовного матеріалу, формуючи цілісну систему уявлень про основні національні традиції, звичаї та реалії країни, мова якої вивчається, дозволяє студенту  асоціювати з мовною одиницею ту ж саму інформацію, що й «носії»  цієї мови і досягати повноцінної комунікації. Головною метою лінгвокраїнознавства є вивчення іноземної мови разом з вивченням культури країни, мова якої вивчається. При вивченні іноземної мови обов'язковим має бути: - оволодіння знаннями про культуру, історію, реалії та традиції країни; - залучення до діалогу культур, порівняння явищ іншомовної та рідної мови; - уміння вчитися (працювати з книгою, підручником, довідковою літературою, словниками тощо). Вивчення мови та культури одночасно не випадкове, тому що вони дозволяють вдало поєднувати елементи країнознавства з мовними явищами, які виступають не тільки як засіб комунікації, але й як спосіб ознайомлення студентів з новою для них дійсністю.

Тобто вдало поєднавши лінгвокраїнознавчий компонент з самостійною пізнавальною діяльністю студентів, можемо досягти позитивних результатів у вивченні мови на рівні європейських стандартів.

 

Список літератури:

1. Рада Європи. Лінгвістичний комітет. Європейське мовне портфоліо. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.coe.int/en/web/kyiv

2. Саланович М. А. Лингвоведческий подход как средство повышения мотивации при обучении иностранным языкам в старших классах средней школы: автореф. дис. канд. пед. наук: 06.00.01 / М. А. Саланович. - Москва, 1995. - 18 с.