[MY ENGLISH CLUB ]
 GO BACK                                                                                                                        

О.Б. Гайдай

Сучасні аспекти викладання іноземної мови

Одним з найсерйозніших і всеохоплюючих аспектів викладання  іноземної мови, який поряд з класичним, широко використовується у вузах – лінгвосоціокультурний, який передбачає апеляцію до такого компоненту як соціальне і культурне середовище.

   Сучасна концепція іншомовної освіти будується на інтегрованому навчанні  мови та культури країн, мова яких вивчається, на діалозі рідної та іноземної культури. Головна мета такої освіти – навчання мови через культуру. Культури через мову. Соціокультурний компонент змісту навчання іноземної мови  передбачає ознайомлення студентів з культурно-побутовими особливостями, манерою спілкування, нормами комунікативної поведінки та етикету. Якщо ми говоримо про мовленнєвий етикет як про систему стандартних словесних формул, які вживаються у повсякденних ситуаціях: вітання, прощання, вибачення, прохання тощо, то необхідно зазначити, що саме в мовленнєвому етикеті найповнішою мірою виявляється стан мовної культури, етичної орієнтації між людьми. Мовленнєвий етикет є невід’ємною складовою  культури будь-якого народу, він є визначальним елементом вияву поваги до співрозмовника.  

Лінгвосоціокультурний метод об’єднує мовні структури (граматику, лексику і т.ін.) з немовними факторами. Прибічники цього методу переконані, що мова втрачає життя, коли викладачі і студенти ставлять на меті оволодіти лише лексико-граматичними формами, які відокремлені від життя. Загальновизнано, що особистість є продуктом культури, так само як і мова. Найбільш переконливо про це свідчать мовні помилки, яких люди, що розмовляють іноземною мовою, припускаються навіть при досконалому володінні граматикою. Людина, що вивчає мову, може вжити граматично правильне словосполучення  The Queen and Her Relatives, але британець замість цього скаже The Royal Family. Так для людини, яка поверхнево володіє мовою, різниця між словосполученнями Don’t you want to go? і Would you like to go? Не є суттєвою, то для носія мови вона є принциповою. Більшість методик  свідомо припускають такі помилки, говорячи про те, що вони виникають через необізнаність з  країною, мова якої вивчається. Але на сучасному етапі , коли цікавість до окремих культур підвищується , подібні помилки є неприпустимими. Лінгвосоціокультурний метод бере до уваги той факт, що більшість помилок здійснюється під впливом рідної мови. Раніше слідкували за правильністю мови, тепер, крім того, намагаються  підвищувати її змістовність. Лінгвосоціокультурний метод включає  2 аспекти спілкування – мовне і міжкультурне. Людина, яка пройшла навчання по лінгвосоціокультурному методу, легко орієнтуються в національних особливостях, історії, культурі, звичаях двох країн, володіє лінгвосоціокультурною компетенцією. 


Також одним із головних сучасних аспектів є міжкультурний аспект. З розширенням міжнародних зв'язків України відбувається  інтернаціоналізацїя усіх аспектів суспільного життя,  іноземна мова є  реально необхідною в різних сферах діяльності людини і вона стає дійовим фактором соціально-економічного, науково-технічного та
 загально-культурного прогресу суспільства. Наша країна чітко визначила  орієнтири на входження в освітній і науковий простір Європи, здійснює
 модернізацію освітньої діяльності, приєдналась до Болонського процесу де  передбачається демократизація та гуманізація освіти та обов’язкове
 оволодіння студентами однією або двома іноземними мовами.

Єдність мови і національної культури реалізується в ряді функцій та принципів. Особливо важливі три функціі, а саме: комунікативна функція -
 бути знаряддям передачі інформації від одного учасника акта комунікації  іншому (ця функція при вивченні мови не може бути забезпечена, якщо в
 процесі навчання не будуть використані відомості про країну, оскільки саме вони нерідко визначають змістовний план як усної, так і писемної
 мови); культуроносна та накопичувальна.
 Перший принцип реалізується в  засвоєнні людиною, що виросла в одній  національній культурі, істотних фактів, норм і цінностей іншої
 національної культури. Потрібно не тільки викласти студенту інформацію  про країну, щоб він її запам'ятав, але й сформувати в нього позитивне
 відношення до неї.

 Другий принцип - формування у навчаючихся позитивної установки до народу носія мови, адже вивчення мов починається з метою зближення народів.
 Третій принцип втілює в собі вимоги цілісності і гомогенності мовного навчального процесу: країнознавча інформація підлягає витягу з природних
 форм мови і з навчальних текстів і не має привноситися ззовні.

 Нарешті, четвертий принцип також пов'язаний з уточненням специфіки країнознавства: країнознавчий аспект викладання реалізує в навчальному
 процесі філологічний спосіб вторинного пізнання дійсності.