[MY ENGLISH CLUB ]
Home » 2015 » February » 4 » Тлумач
17:14
Тлумач

 СТУДЕНТСЬКЕ БЮРО ПЕРЕКЛАДУ

"Тлумач"

 

 

 

ПЕРЕКЛАДАЦЬКА ЕТИКА

Перекладацька діяльність завжди супроводжується високою мірою відповідальності, чи то переклад технічних характеристик автомобіля, чи синхронний переклад політичних дебатів. В процесі такої роботи перекладач має дотримуватися певних правил, які допоможуть йому уникнути прикрих помилок та непорозумінь між учасниками діалогу.

Письмовий перекладач зобов’язаний передати весь склад письмового тексту (заголовок, титули автора, посилання тощо). Слова та фрагменти тексту на інших мовах, окрім того з якого перекладають, переносяться в текст перекладу без змін. В тексті перекладу позначаються сторінки вихідного тексту, щоб користувач легко орієнтувався. Скорочення по можливості слід розшифрувати і в тексті-перекладі передаватися як в скороченому, так і в повному вигляді. На кінцевому етапі перекладач перевіряє повноту складу тексту, оскільки навіть досвідчений перекладач може припуститися помилок. Дотримання цих правил свідчить про коректне ставлення перекладача до замовника.

 

Кодекс професійної етики перекладача

 

  1. Забезпечувати професійний рівень виконання письмових та усних перекладів.
  2. Дотримуватися точність строків виконання письмового перекладу, забезпечувати перевірку (вичитування) перекладу перед наданням його замовнику (клієнту).
  3. Докладати постійні зусилля для підвищення свого професійного рівня.
  4. Дотримуватися конфіденційності матеріалів, наданих для письмового або усного перекладу, і не використовувати отримані відомості в корисливих цілях.
  5. Дотримуватися колегіальності. Не критикувати перед замовником (клієнтом) переклади, виконані іншими перекладачами.
  6. Не вводити в оману замовника (клієнта) недобросовісною рекламою і не давати хибної інформації про можливості своєї перекладацької діяльності.
  7. Не допускати зриву прийнятого замовлення на переклад через відмову від нього на користь іншого замовлення.
  8. Не допускати відмови від продовження надання послуг з усного перекладу з необ'єктивних причин.
  9. Не допускати переманювання замовника (клієнта) у перекладацьких агенцій-працедавців, колег-перекладачів.
  10.  З розумінням сприймати обґрунтовані претензії замовника (клієнта) щодо якості перекладу та вживати необхідних заходів для їхнього усунення.
  11.  Не допускати надання перекладацьких послуг за демпінговими цінами.
  12.  Не брати участі у заходах, акціях, що можуть зашкодити репутації АПУ.

Слід також зазначити, що в окремих випадках (військове відомство, суд) перекладач повинен зберігати таємницю інформації чи слідства. Це стосується і конфіденційних перекладів, оскільки розголошування їх змісту може торкнутись недоторканності особистості клієнтів, які знаходяться під захистом конституції.

Отже, перекладач:

– зобов’язаний турбуватися про своє здоров’я, бо від нього залежить якість перекладу;

– не має права реагувати на індивідуальні дефекти мовлення оратора і відтворювати їх, а орієнтуватися на усний варіант літературної норми перекладу;

– про недостатню компетентність повинен негайно сигналізувати, а помічені за собою помилки виправляти, а не приховувати;

– дотримуватись правил оформлення письмових перекладів, які забезпечують коректне ставлення до замовника;

– зберігати конфіденційність стосовно змісту тексту-перекладу і не розголошувати без потреби;

Переклад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 
 

Пере́клад — відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми. Ця єдність досягається цілісним відтворенням ідейного змісту оригіналу в характерній для нього стилістичній своєрідності на іншій мовній основі. Шлях до досягнення такої єдності не лежить через встановлення формальних відповідників. Зіставлення засобів різних мов, навіть найбільш віддалених, можливе лише шляхом зіставлення функцій, які виконують різні мовні засоби. Звідси точність перекладу полягає у функціональній, а не формальній відповідності оригіналу.

«Знати багато мов — значить мати багато ключів до одного замка.»

Вольтер

При перекладі не лише не передається ціннісна картина, а повністю змінюються оціночні сенсорні метафори.[1] Окрім того, текст як відображення концептуальної картини світу автора не може бути цілком адекватним концептуальній картині світу читача.[2]

Переклад є однією з важливих форм міжкультурних взаємин. Оскільки знання іноземних мов і в давні часи, і сьогодні не можна назвати масовим, перекладачі виступають посередниками між народами, які спілкуються в найрізноманітніших сферах життя. Окрім посередницької функції, перекладні твори виконують і творчу, продуктивну місію, бо завжди були важливим стимулом розвитку національних мов, літератур, культур.

Спочатку переклад виконувався винятково людиною, але були спроби автоматизувати та комп'ютеризувати переклад текстів природними мовами(машинний переклад) (англ. MT — Machine Translation) або використовувати комп'ютери в якості допоміжних засобів при перекладі (автоматизований переклад) (англ. CAT — computer aided translation).

Письмовий переклад

Письмовий переклад має свої особливості:

  • По-перше він жорстко не прив'язаний до трансформаційної або денотативної моделі. Скажімо, не такою ж мірою, як усний послідовний, де чітко вимальовується денотативна модель, чи синхронний, в якому переважають трансформації. Перекладаючи письмово, перекладач користується як прямими міжмовними трансформаціями, так і застосовує вільну інтерпретацію смислу вихідного тексту.
  • По-друге, переважання тієї чи іншої моделі перекладу пов'язане з жанром тексту оригіналу і його стилем чи, радше, з тим, в якій мірі можливі прямі відповідності між мовним оформленням смислу у вихідній мові і мові перекладу.

Очевидно, що, наприклад, у поезії можливість прямих відповідностей мінімальна, а перекладаючи технічний чи науковий текст (технічний переклад),інтерпретатор, навпаки, нерідко вдається до прямих відповідників. Переклад художньої прози посідає в цьому випадку проміжне місце: там, де можливо, — трансформації, і перехід до інтерпретації в тому разі, коли прямі трансформації неприпустимі з погляду вірності оригіналу.

На відміну від усного, письмовий переклад як комунікативний акт не спрямований на конкретного адресата і необмежений вимогами конкретної особи чи групи. Він виконується відповідно до загальноприйнятих термінологічних та інших стандартів художньої, наукової і технічної прози.

Саме тому до письмового перекладу висуваються вищі вимоги — це письмове джерело і воно повинне задовольняти всі норми граматикистилістики йорфографії цільової мови. Перекладаючи усно, інтерпретатор може дещо випустити і вибрати не зовсім відповідний синонім — його зрозуміють (і в цій ситуації — це головне для слухача) і відразу забудуть все несуттєве для розуміння. З письмовим перекладом все по-іншому, адже його буде читати не одна людина. До нього, якщо він містить важливу інформацію, будуть не раз звертатися, переказувати його, цитувати у своїх працях. А переклади роману, оповідання, вірша стануть невід'ємною частиною (української, німецької тощо) літератури, хоча написані вони, скажімо, англійською чи китайською.

Випливає висновок, що перекладати письмово потрібно по-іншому, ніж усно. І справа тут не тільки в жорсткіших вимогах, а передусім, у тому, що у процесіписьмового перекладу слід врахувати всі чинники, які визначають вибір перекладного еквівалента.

Точність перекладу

Ступені наближення до оригіналу

Існують неоднакові ступені наближення до оригіналу, різні типи «присвоєння» іншомовних текстів

кожен з яких виявляє певне співвідношення свого і чужого. Скажімо, випущення епізодів та розширення тексту, забарвлення його іншим стильовим і національним колоритом, зміна епохи, місцевості, імен персонажів та інші значні відхилення характерні для переспіву й переробки, які творчо змінюють оригінал відповідно до концепції інтерпретатора, а також адаптації — суто ужиткового пристосування стилістики, композиції та змісту оригіналу до культурно-історичних, вікових, професійних особливостей і естетичних уподобань читацької аудиторії. Така практика поширена в жанрі байки (сюжетиЕзопа у переробках ЛафонтенаЛессінгаКрасіцькогоКриловаГлібова), в галузі сучасної молодіжної та навчальної лектури (адаптації для дітей романів«Гарґантюа і Пантагрюель»«Робінзона Крузо»«Мандрів Гулівера» та інших популярних творів).

 

Критерії точності перекладу

Критерії точності перекладу є предметом постійних дискусій. Буквальний переклад, навіть зі споріднених мов, практично неможливий, бо точність передачілексичнихсинтаксичнихверсифікаційних особливостей оригіналу супроводжується втратою важливих змістових нюансів, а дослівне калькування фразеологізмів призводить до комічних ефектів. Вільний переклад використовує образні засоби, невластиві першотворові, з метою відтворити його дух.

Багато дослідників пропонують оцінювати переклади за критеріями «точність» і «вірність». Вірність — це художність, якість. Точність — збереження обсягу, форми тощо. Проте, на думку відомого літературознавця Анатолія Ткаченка, такий критерій часом служить самовиправданням для прихильників досить вільного поводження з оригіналом у їх полеміці проти «буквалістів».

Можливості творчого самовираження перекладача полягають не лише в широкому спектрі різновидів міжмовної інтерпретації (точний і вільний переклад, переспів, переробка), а й у винайденні мовностилістичного способу наближення читача до оригіналу. Скажімо, на відміну від поширеної практики перекладу комедії «Піґмаліон» Бернарда Шоу з використанням суржикужаргону чи діалекту, Микола Павлов інтерпретував соковитий «кокні» Елізи Дулітл, граючись із українською фонетикою.

Views: 278 | Added by: Helgame | Tags: Тлумач, Черкаський медичний коледж, гурток, студентьські переклади, бюро перекладу | Rating: 5.0/1
Total comments: 0
Only registered users can add comments.
[ Sign Up | Log In ]